Ці команди доступні для усіх завантажувачів, де реалізовано Специфікацію завантажувачів[1] і Інтерфейс завантажувачів[2], зокрема для systemd-boot.
set-default ID, set-oneshot ІДЕНТИФІКАТОР
Встановлює типовий запис завантажувача. Приймає один рядок ідентифікатора запису завантажувача або загальний взірець як аргумент. Команда
set-oneshot встановлює типовий запис лише для наступного завантаження,
set-default встановлює запис остаточно для усіх майбутніх завантажень.
bootctl list можна скористатися для отримання списку доступних записів завантажувача та їхніх ідентифікаторів.
Крім того, ідентифікатор запису завантажувача можна вказати одним з таких ключових слів: @default, @oneshot або @current. Цим словам відповідають поточний типовий запис завантажувача для усіх наступних завантажень, поточний типовий запис завантажувача для наступного завантаження та поточний завантажений запис завантажувача. Ці особливі ідентифікатори буде розгорнуто до поточних значень змінних EFI LoaderEntryDefault, LoaderEntryOneShot і LoaderEntrySelected, див. специфікацію завантажувача[1], щоб дізнатися більше. Ці особливі ідентифікатори, в основному, корисні для пришвидшення остаточного визначення поточного завантаженого запису як типового варіанта, або для оновлення типового запису завантажування для наступного завантаження до типового запису завантажувача для усіх наступних завантажень, але ними можна скористатися і для виконання інших дій.
Якщо встановлено значення @saved, вибраний запис буде збережено як змінну EFI для усіх завантажень і автоматично вибрано під час наступного запуску завантажувача.
Якщо для ідентифікатора вказано порожній рядок (""), встановлення значення змінної EFI буде скасовано.
Підказка: скористайтеся командою systemctl reboot --boot-loader-entry=ІДЕНТИФІКАТОР для перезавантаження до певного запису і командою systemctl reboot --boot-loader-menu=час очікування для одноразового перезавантаження до меню завантажувача. Див. systemctl(1), щоб дізнатися більше.
Added in version 240.
set-timeout ЧАС ОЧІКУВАННЯ, set-timeout-oneshot ЧАС ОЧІКУВАННЯ
Встановлює час очікування на дії для меню завантажувача у секундах. Команда
set-timeout-oneshot встановить час очікування лише для наступного завантаження. Див.
systemd.time(7)EN, щоб дізнатися про синтаксис запису проміжків часу.
If this is set to menu-disabled or menu-hidden or 0, no menu is shown and the default entry will be booted immediately, while setting this to menu-force disables the timeout while always showing the menu. When an empty string ("") is specified the bootloader will revert to its default menu timeout.
Added in version 250.
Ці команди керують завантажувачем EFI systemd-boot, вони не працюють у поєднанні із іншими завантажувачами.
install
Встановлює
systemd-boot на системних розділ EFI. Копію
systemd-boot буде збережено як типовий або резервний завантажувач EFI до
ESP/EFI/BOOT/BOOT*.EFI. Після цього завантажувач буде додано на верхню позицію у списку завантажувачів мікропрограми.
Added in version 239.
update
Оновлює усі встановлені версії
systemd-boot(7), якщо доступна версія є новішою за версію, яку встановлено на системному розділі EFI. Це також включає типовий або резервний завантажувач EFI у
ESP/EFI/BOOT/BOOT*.EFI. Потім завантажувач буде додано наприкінці списку завантажувачів мікропрограми, якщо його там ще немає.
Added in version 239.
remove
Вилучає усі встановлені версії
systemd-boot з системного розділу EFI і списку завантажувачів мікропрограми.
Added in version 239.
is-installed
Перевіряє, чи встановлено
systemd-boot на ESP. Зауважте, що на одному ESP може зберігатися декілька завантажувачів; отже, ця команда перевіряє, чи є
systemd-boot одним (із можливих багатьох) встановленим завантажувачем, — а не те, чи є він типовим, і чи зареєстровано його у якійсь зі змінних EFI.
Added in version 243.
random-seed
Створює базу випадковості (сім'я) і зберігає його на системному розділі EFI (ESP)для використання завантажувачем
systemd-boot. Якщо в ESP вже є база випадковості, її буде оновлено. Крім того, створює випадковий «системний жетон» і зберігає його на сталій основі як змінну EFI, якщо значення для цієї змінної не було встановлено раніше. Якщо завантажувач знайде базу випадковості на ESP і системний жетон у змінній EFI, він визначити базу випадковості для передавання операційній системі і нову базу, яку слід зберегти у ESP, на основі комбінації обох. Базу випадковості, яку передано операційній системі, буде співвіднесено із буфером ентропії ядра керуванням системи на ранньому етапі завантаження. Це уможливить завантаження простору користувачів із дуже рано повністю ініціалізованим буфером ентропії. Див. також
systemd-boot-random-seed.service(8).
Див. бази випадковості[3], щоб дізнатися більше.
Added in version 243.
Передбачено обробку таких параметрів:
--esp-path=
Шлях до системного розділу EFI (ESP). Якщо не вказано, буде послідовно здійснено спроби скористатися /efi/, /boot/ і /boot/efi/. Рекомендовано, якщо можна, монтувати ESP до /efi/,.
--boot-path=
Шлях до розширеного розділу завантажувача (Extended Boot Loader), як його визначено у специфікації завантажувачів[1]. Якщо не вказано, буде здійснено спробу скористатися /boot/. Рекомендовано, якщо можна, монтувати розширений розділ завантажувача до /boot/.
--root=корінь
Приймає як аргумент шлях до каталогу. До усіх шляхів буде додано префікс, заданий альтернативний
кореневий шлях, включно зі шляхами пошуку файлів налаштувань.
Added in version 252.
--image=образ
Приймає шлях до файла образу диска або вузла блокового пристрою Якщо вказано, усі дії буде застосовано до файлової системи у вказаному образі диска. Цей параметр подібний до
--root=, але працює з файловою системою, що зберігається в образах диска або блокових пристроїв. Образ диска або має містити файлову систему, або бути набором файлових систем у таблиці розділів GPT, за якою має зберігатися
специфікація придатних до вивчення розділів[4]. Докладніший опис підтримуваних образів дисків наведено на сторінці підручника
systemd-nspawn(4) щодо перемикача з такою самою назвою.
Added in version 252.
--image-policy=правила
Приймає рядок правил поводження з образами як аргумент, як у
systemd.image-policy(7)EN. Правила буде примусово застосовано при роботі з образами дисків, які вказано за допомогою
--image=, див. вище. Якщо не вказано, типовим значенням будуть правила «*», тобто буде використано усі розпізнані файлові системи образу.
--install-source=
При встановленні виконуваних файлів за допомогою
--root= або
--image= вибирає, звідки їх слід взяти. Приймає одне з таких значень: "auto" (типовий варіант), "image" або "host". Якщо вказано "auto", виконувані файли буде взято із вказаного каталогу або образу і, якщо їх не буде знайдено, файли буде взято з основної системи. Якщо вказано "image" або "host" резервний пошук не відбуватиметься, якщо виконувані файли не буде знайдено у вибраному джерелі.
Added in version 252.
-p, --print-esp-path
Цей параметр змінює поведінку
status. Виводить шлях до системного розділу EFI (ESP) до стандартного виведення і завершує роботу.
Added in version 236.
-x, --print-boot-path
Цей параметр змінює поведінку
status. Лише виводить шлях до розділу розширеного завантажувача, якщо він існує, і виводить шлях до ESP до стандартного виведення і завершує роботу, якщо його не існує. Ця команда корисна для визначення того, де розташовувати записи завантажувача, оскільки їхнім пріоритетним місцем зберігання є розділ розширеного завантажувача, якщо він існує, і ESP, якщо його не існує.
Записи типу 1 специфікації завантажувачів мають, загалом, зберігатися у каталозі "$(bootctl -x)/loader/entries/". Існування цього каталогу може вказувати на те, що у системі передбачено підтримку записів завантажувачів. Так само, записи типу 2 специфікації завантажувачів мають зберігатися у каталозі "$(bootctl -x)/EFI/Linux/".
Зауважте, що цей параметр (подібно до параметра --print-boot-path, про який ми згадували вище) доступний незалежно від використаного завантажувача, тобто також без встановлення systemd-boot.
Added in version 242.
-R, --print-root-device
Вивести шлях до вузла блокового пристрою, який є основою кореневої файлової системи локальної операційної системи. Буде виведено шлях, подібний до /dev/nvme0n1p5. Якщо основою кореневої файлової системи є dm-crypt/LUKS або dm-verity, буде повернуто адресу базового блокового пристрою. Якщо основою кореневої файлової системи є декілька блокових пристроїв (підтримку такого варіанта передбачено у btrfs) дія завершиться повідомленням про помилку. Якщо перемикач вказано двічі (тобто
-RR) і виявлений блоковий пристрій є пристроєм розділу, буде визначено і виведено «цілий» блоковий пристрій, до якого він належить (приклад: /dev/nvme0n1). Якщо кореневою файловою системою є «tmpfs» (або подібна файлова система у пам'яті), буде повернуто основу /usr/ блокового пристрою, якщо вона є застосовною. Якщо кореневою файловою системою є мережева файлова система (наприклад NFS, CIFS), спроба виконати дію завершиться повідомленням про помилку.
Added in version 254.
--no-variables
Не змінювати список завантажувачів мікропрограми у змінних EFI.
Added in version 220.
--graceful
Ігнорувати помилку, якщо не вдасться знайти системний розділ EFI, якщо не вдасться записати змінні EFI, або буде виявлено інший або новіший встановлений завантажувач. У пточній версії стосується лише команд
is-installed,
update і
random-seed.
Added in version 244.
-q, --quiet
Придушити виведення результатів виконання різноманітних команд, а також надати підказку щодо недоступності ESP.
Added in version 251.
--make-entry-directory=yes|no
Керує створенням і вилученням каталогу записів типу 1
специфікації завантажувачів[1] на файловій системі, що містить ресурси, зокрема образи ядра і initrd, під час виконання
install і
remove, відповідно. Каталог буде названо за жетоном запису, як його вказано за допомогою параметра
--entry-token=, який описано нижче, і розташовано одразу під кореневим каталогом
$BOOT (тобто під коренем файлової системи, яку повернуто у відповідь на визначення параметра
--print-boot-path, див. вище). Типовим значенням є "no".
Added in version 251.
--entry-token=
Керує тим, як називати і ідентифікувати записи завантажувача для цього екземпляра встановленої операційної системи. Буде прийнято під час
install; можливі аргументи: "auto", "machine-id", "os-id", "os-image-id" або довільний рядок із префіксом "literal:".
Якщо встановлено значення machine-id, назви записів формуватимуться за ідентифікатором машини запущеної системи (наприклад, "b0e793a9baf14b5fa13ecbe84ff637ac"). Див. machine-id(5)EN, щоб дізнатися більше про поняття ідентифікатора машини та файл.
Якщо встановлено значення os-id, назви записів формуватимуться за ідентифікатором запущеної операційної системи, тобто полем ID= os-release(5)EN (наприклад "fedora"). Так само, якщо встановлено os-image-id, назви записів формуватимуться за ідентифікатором образу запущеної операційної системи, тобто полем IMAGE_ID= os-release (наприклад "vendorx-cashier-system").
Якщо встановлено значення auto (типовий варіант), буде виконано читання файла /etc/kernel/entry-token, якщо він існує, і буде використано збережене значення. Якщо файла не існує, буде використано ідентифікатор локальної машини, якщо його ініціалізовано. Якщо ідентифікатор не ініціалізовано, буде використано IMAGE_ID= з os-release, якщо його встановлено. Якщо запис не встановлено, буде використано ID= з os-release, якщо його встановлено.
Якщо не використано варіант "machine-id" або якщо використано --make-entry-directory=yes, вибраний рядок жетона буде записано до файла /etc/kernel/entry-token, щоб забезпечити його використання для майбутніх записів. Цей файл також буде прочитано kernel-install(8)EN з метою ідентифікувати, для якої назви слід створювати записи завантажувача для нововстановлених ядер, або визначити назви записів для вилучення застарілих.
Зазвичай, перевагу слід віддати використанню для іменування записів ідентифікатора машини; втім, існують випадки, де добрим варіантом є використання інших ідентифікаторів. Зокрема, це випадки, коли дані ідентифікації, які є результатом використання ідентифікатора машини, не буде збережено на (зашифрованому) розділі $BOOT або коли ідентифікатор буде створено при першому завантаженні, і він не є відомим при приготуванні записів. Зауважте, що використання ідентифікатора машини має перевагу тоді, коли на одному носії даних паралельно встановлено декілька однакових операційних систем, а оновлення їхніх записів завантажувача відбувається незалежно. При використанні іншого ідентифікатора (зокрема ідентифікатора операційної системи або ідентифікатора образу операційної системи) паралельне встановлення тієї самої операційної системи призведе до спроби використання однакових назв записів. Для забезпечення підтримки паралельного встановлення у засобі встановлення доведеться використовувати інший жетон запису при додаванні кожної наступної встановленої системи.
Added in version 251.
--all-architectures
Встановити виконувані файли для усіх підтримуваних архітектур EFI (неявним чином задає
--no-variables).
Added in version 252.
--efi-boot-option-description=
Опис запису, який додано до списку варіантів завантаження мікропрограми. Типовим є "Linux Boot Manager".
Використання типової назви запису, "Linux Boot Manager", загалом, є бажаним, оскільки слід використовувати лише один завантажувач, який встановлено на один розділ ESP, для завантаження довільної кількості встановлених операційних систем, які зберігаються на різних дисках у системі. Зокрема, дистрибутивам не слід використовувати цей прапорець для встановлення запису із назвою системи до списку варіантів завантаження. Втім, у випадках із декількома дисками, на кожному з яких є власний розділ ESP, нетипові назви можуть бути корисними для спрощення ідентифікації завантажувача, який використано у меню варіантів завантаження мікропрограми.
Added in version 252.
--dry-run
Dry run for
unlink and
cleanup.
У тестовому режимі команди unlink і cleanup буде виведено лише назви файлів, які має бути вилучено, без вилучення цих файлів.
Added in version 253.
--no-pager
Не передавати виведені дані до засобу поділу на сторінки.
--json=РЕЖИМ
Виводить дані із форматуванням JSON. Аргументами можуть бути такі рядки: "short" (найскороченіше виведення без додаткових пробілів та розбиття на рядки), "pretty" (форматована версія із відступами та розбиттям на рядки) або "off" (вимикання виведення до JSON, типовий варіант).
-h, --help
Вивести короткий текст довідки і завершити роботу.
--version
Вивести короткі дані щодо версії і завершити роботу.